Було вже дев’ятої вечора, а я все ще сиділа над звітом. Донька залишилася з чоловіком, і я була впевнена, що у них все чудово… поки не пролунав дзвінок.
На екрані номер чоловіка. Я зняла трубку, але замість нього почула тоненький, схлипуючий голосок:
— Мамо, це я… — Так, люба, що трапилося? Чому ти не спиш? А тато де?
— Мам, він у ванній. У мене мало часу.
У мене по спині пробіг холод. — Мало часу на що? Що відбувається?
— Мам, будь ласка, швидко повертайся додому. Тато мене кривдить. Прошу, врятуй мене… 😱
Я вже почала збиратися, намагаючись однією рукою застебнути сумку, іншою знайти ключі.
— Ти можеш пояснити, що він зробив?
— Так…
Вона глибоко зітхнула, ніби збираючись розповісти найстрашніше. І тут дочка сказала те, від чого я була в повному шоці:
— Мам… він змусив мене їсти брокколі… Ти ж знаєш, як я ненавиджу брокколі! Я випила п’ять склянок води, щоби не відчувати цей жахливий смак! 😭
Я завмерла. А потім… просто не витримала. Сміх вирвався сам собою.
— Ох, моя бідолашна дівчинка… Що ще цей «монстр» тато зробив? — Він змусив мене митися! Митися, мамо! А я не хочу митися! — Яка ж ти нещасна, — вже крізь сміх сказала я. — І ще… він сказав, що я маю спати. А я не хочу спати, доки ти не повернешся.
Я мало не впала зі стільця, сміючись.
І раптом на задньому фоні пролунали кроки. — Ти з ким говориш? — Почула я голос чоловіка. — Ні з ким! — швидко випалила дочка і відразу відключилася. 🙈
Після такого драматичного фіналу мені нічого не залишалося, окрім як їхати додому «рятувати» мою скривджену малечу від… броколі, душу та раннього сну.
Іноді мені здається, що вона має талант до акторської гри. Але, чесно кажучи, я їхала додому з посмішкою до вух. 😄
