Свекруха з колишнім чоловіком впевнено йшли до суду, сподіваючись відібрати у невістки її квартиру: але варто було судді побачити дівчину, як він буквально витріщив очі від подиву 
Свекруха з колишнім чоловіком давно виношували ту саму думку — за всяку ціну забрати квартиру у невістки. Дім їй дістався від батьків, і думка про те, що «чужа дівка живе на всьому готовому», зводила свекруху з розуму.
Якось колишній чоловік, утримуючи двері, майже навис над нею:
Свекруха з колишнім чоловіком впевнено йшли до суду, сподіваючись відібрати у невістки її квартиру: але варто було судді побачити дівчину, як він буквально витріщив очі від подиву
— Слухай уважно. Підпиши ці папери по-доброму, його голос був тихим, але загрозливим. — Я дам тобі гроші на орендовану квартиру. Ти все одно розумієш, що цей будинок належить нам із мамою.
Вона подивилася на нього спокійно, хоч усередині все тремтіло.
— Ні. Нічого підписувати я не буду.
Він скривився:
— Отже, зустрінемося у суді.
Свекруха втрутилася — з отруйною усмішкою, наче все вже вирішено:
— У суді все стане на свої місця. Ти навіть не уявляєш, які документи ми підготували.
Протягом кількох місяців вони збирали брехню крупинками: підробляли квитанції, малювали фіктивні розписки, навіть намагалися підробити її підпис. Їм здавалося, що все ідеально, що достатньо принести папку до суду, і квартиру відразу визнають їх.
І ось настав день засідання.
Свекруха з колишнім чоловіком впевнено йшли до суду, сподіваючись відібрати у невістки її квартиру: але варто було судді побачити дівчину, як він буквально витріщив очі від подиву
Свекруха, одягнена у свою «парадну» сукню, нервово погладжувала ручку своєї сумки. Її син сидів поруч, переповнений самовпевненістю та зловтіхою.
— Ха! — прошепотіла свекруха, нахиляючись до нього. — За годину цей будинок буде наш. Суддя на нашому боці, я вже все залагодила.
Вони переглянулися, впевнені, що перемога у них у кишені.
Коли суддя увійшов до зали, він звично кинув погляд на бік позивачів — там сиділи свекруха та її син, посміхаючись. Але варто йому перевести погляд на дівчину-відповідачку, як він різко зупинився, повільно зняв окуляри і, майже пошепки, вимовив:
— О, Боже… це ви.
У залі повисла труна тиша. Продовження у першому коментарі 
Свекруха спохмурніла:
— Вибачте… ми що, знайомі?
Але суддя дивився тільки на дівчину, ніби не вірив, що бачить її тут.
Дівчина, трохи зніяковівши, тихо кивнула:
— Так… давно не бачились.
Свекруха піднялася:
— І хто вона вам? Якась родичка?
Свекруха з колишнім чоловіком впевнено йшли до суду, сподіваючись відібрати у невістки її квартиру: але варто було судді побачити дівчину, як він буквально витріщив очі від подиву
Суддя зітхнув, і його голос став холодним, офіційним.
— Ні. Вона — дівчина мого сина, та сама дівчина, яку ваш син обдурив і кинув два роки тому, довівши до нервового зриву.
Свекруха зблідла. Колишній чоловік ледь не підстрибнув:
— Що? Це не має відношення до справи!
Суддя різко обернувся до нього:
— Має. Тому що я знаю всі подробиці цієї справи.
Він постукав ручкою по столу:
— І ось спроба забрати житло у жінки. У вас у руках підроблені документи. Я знаю все.
Він підняв один із паперів з підлоги — підпис був настільки кривий, що підробка впадала в очі.
— Ви справді думали, що я цього не помічу?
Колишній чоловік намагався заперечити, але суддя перебив:
— Із цього моменту засідання закрите. А ваші документи передаються до прокуратури. Вам загрожує до п’яти років позбавлення волі.
Дівчина стояла вражена — вона не очікувала, що світ такий тісний.
Свекруха затулила обличчя руками. Її син буквально осів на стілець.
А суддя тихо сказав дівчині:
— Ви більше ніколи не потрапите до таких пасток. Я особисто простежу, щоб вас не чіпали.
