Жінка щодня залишала старенькій дрібницю, але одного разу, коли нахилилася кинути монету, бабуся схопила її за руку: «Ти стільки добра мені зробила… не ходи сьогодні додому»

Влаштувавшись на нову роботу після важкого розлучення, Сюзанна, тридцятип’ятирічна жінка зі втомленим, але впертим поглядом, щоранку йшла однією дорогою — від свого під’їзду до метро.

На самому початку вулиці, біля аптечного кіоску, вже більше двох місяців сиділа худенька сива бабуся в рваному пальті, розклавши перед собою пошарпаний килимок і кухоль. Сюзанна ніколи не проходила повз: то кидала десятку, то жменю дрібниці, іноді навіть купюру, якщо зарплата приходила вчасно.

Бабуся завжди кивала тихо, ніби з вдячністю, яку не треба вимовляти вголос. Так повторювалося день за днем — звичка, яка стала чимось на кшталт тихого ранкового ритуалу майже частиною маршруту.

Колекційні монети

Того ранку все почалося так само. Мрячив дрібний дощ, асфальт блищав, люди поспішали повз, не підводячи очей. Сюзанна звично опустила руку в кишеню, намацала монетки, нахилилася — але не встигла кинути їх, бо старенька несподівано схопила її за зап’ястя.

Пальці були сухі, кістляві, але сил було багато. Сюзанна підвела очі — погляд бабусі був зовсім іншим, не тихим і смиренним, а сповненим тривоги та майже панічного страху.

«Доченько… послухай уважно, — прошепотіла вона, не відпускаючи руки. — Ти стільки разів допомагала мені… Дозволь тепер мені щось зробити для тебе. Сьогодні не йди додому. Ні під яким приводом. Переночуй де хочеш — у подруги, у готелі, хоч у метро стій усю ніч… тільки не повертайся до своєї квартири. Обіцяй».

Сюзанна розгубилася, від несподіванки навіть забула випростатися. Навколо йшов людський потік, ніхто не чув їхньої розмови посеред холодного ранку. Бабуся відпустила її руку так само раптово, як і схопила, опустила погляд, ніби розмова закінчена.

Домашній текстиль

Сюзанна повільно відійшла, але весь шлях до метро відчувала, як у грудях здіймається тривога.

В офісі вона цілий день не знаходила собі місця. Будь-яка дрібниця здавалася підозрілою — дивне питання колеги про її район, незрозуміло куди зникли документи, хоча вона точно розкладала їх по папках. З кожною годиною всередині росло важке почуття, ніби невидима рука все дужче стискала серце.

Жіночі аксесуари

Коли ввечері вона вийшла на вулицю, дощ уже перетворився на туман, і слова старенької звучали голосніше, ніж шум машин.

Сюзанна зупинилася біля переходу, дістала телефон і, майже не віддаючи звіту своїм діям, забронювала ліжко у найближчому хостелі. Тієї ночі вона так і не повернулася додому.

Наступного ранку Сюзанна прийшла до тієї самої старенької раніше, ніж звичайно. Та підвела голову, наче чекала на неї. І того ранку жінка розповіла їй дещо, від чого у Сюзанни волосся дибки стало Продовження в першому коментарі

Тієї ночі, коли Сюзанна залишилася в готелі, її квартира на четвертому поверсі згоріла повністю — пожежники сказали, що двері були зламані, а вогнище загоряння виникло відразу в кількох місцях.

І далі було пояснення, від якого у Сюзанни холод пішов по шкірі. Бабуся сказала, що позавчора ввечері почула, як за Сюзанною, коли вона йшла з роботи, йшли двоє чоловіків і обговорювали план «закінчити з нею сьогодні вночі» та «квартиру оформити без зайвого галасу».

Вона боялася, що її проженуть, якщо втрутиться, тож почекала ранку, коли могла б попередити без свідків.

А пізніше з’ясувалося, що ті двоє — її колишній чоловік і його приятель, які вирішили позбутися Сюзанни заради її квартири.

І лише завдяки старенькій, її тривозі та її сміливості, Сюзанна залишилася жива.